Зовні все добре. А всередині — порожньо? Простір, де можна м'яко повернутися до себе, своїх почуттів, бажань і внутрішньої живості.
Не бути зручною. Не мовчати. Не підлаштовуватися.
А бути живою — справжньою, чутливою і різною.
Іноді ми можемо багато зрозуміти про себе наодинці. Але саме в контакті з іншими людьми стають помітними наші звичні способи: як ми наближаємося, як віддаляємося, як мовчимо, як підлаштовуємося, як захищаємося, як просимо, як боїмося бути побаченими.
Група стає живим простором, де це можна помітити — і спробувати по-іншому.
